Перемога на виборах президента в США Дональда Трампа виявилася навіть переконливішою, ніж очікували в перший день підрахунку голосів.
Трамп отримав голоси 312 виборців за мінімально необхідних для перемоги 270, тоді як у Камали Харріс всього 226 голосів. Для порівняння, на виборах 2020 Трамп програв Джо Байдену зі скромнішим розривом: Байден тоді набрав 306 голосів, а Трамп - 232.
При цьому Трамп зумів здобути перемогу у всіх семи так званих штатах, що коливаються, тобто штатах, в яких популярність демократів і республіканців приблизно однакова. На минулих виборах таких було сім: Пенсільванія, Джорджія, Північна Кароліна, Мічиган, Арізона, Вісконсін та Невада. Скрізь зрештою прихильники Трампа виявилися більш численними.
При цьому, на відміну від виборів 2016 року, коли Трамп переміг за голосами виборців, але загалом по всій країні набрав менше голосів, ніж Хілларі Клінтон, цього разу кандидат від республіканців здобув чисту перемогу, випередивши Харріс та у загальнонаціональному заліку, отримавши 50,2% голосів виборців проти 48,1% у Харріс.
Ще цікавіше подивитися на кількість відданих за кандидатів голосів: за Трампа проголосували 74,9 мільйонів виборців проти 71,8 мільйонів за Харріс. Для порівняння, в 2020 році Трампа підтримали лише трохи менше американців (74,2 мільйона), а ось за Бамдена, який представляв Демпартію, проголосували істотно більше, ніж зараз за Камалу - 81,3 мільйона.
Зазначимо, що таке падіння майже на 10 мільйонів кількості голосів є безпрецедентним в історії американських виборів останніх двох десятиліть. Зазвичай падіння якщо і бувало, то менш ніж на 4 мільйони голосів.
До виборів, нагадаємо, багато соціологів та експертів прогнозували або перемогу Харріс, або боротьбу на виборах ніздря в ніздрю, заодно похвально відгукуючись про мудрість і далекоглядність керівництва Демпартії, яке вирішило замінити "Байдена, що втратив зв'язок з реальністю", на "молоду і перспективну".
Тому такий приголомшливий розгром кандидата від демократів став для багатьох повною несподіванкою.
У розборах того, що сталося, висловлюють різні версії. Поширена теза про те, що Харріс виявилася дуже невдалим кандидатом, хоча багатьом це було очевидно ще на етапі її висування - як через її особистісні якості, так і тому, що вона була одним із ключових членів команди Байдена, діяльністю якої багато американців були незадоволені. І дистанціюватися від неї Харріс не мав жодної можливості. У Демпартії були кандидати куди сильніші за Харріс, які при цьому не мали прямого відношення до нинішньої адміністрації в Білому домі. Вони могли б просувати себе як політиків нової хвилі, альтернативних і Трампу, і Байдену. Але з деяких, не до кінця зрозумілих причин, було вирішено зробити ставку на Харріс, яка програла вибори.
Однак навіть слабкістю її кандидатури та політтехнологічними помилками все ж таки важко пояснити таке грандіозне (в 10 мільйонів голосів) падіння числа тих, хто проголосував за кандидата від Демпартії. Тим більше, що команда Харріс і вся медіамашина демократів проводила кампанію з мобілізації своїх виборців. Причому була ця кампанія не менш активна, ніж у Байдена 2020 року. На цих виборах Трампа називали фашистом, прогнозуючи катастрофу у разі його обрання.
Серед прихильників республіканців величезна різниця в голосах між Байденом м Харріс вже сприймається як доказ фальсифікацій виборів у 2020 році на користь Трампа, шляхи для яких були перекриті на нинішніх виборах.
Демократи, нагадаємо, звинувачення у фальсифікаціях заперечують і називають їхньою теорією змови. У судах ці звинувачення також не було підтверджено.
Дискусія про те, куди випарувалося 10 мільйонів голосів демократів, безумовно, важлива з погляду підготовки стратегій політтехнологів на наступні вибори. Але зараз практичного значення вона вже не має. Результат на табло. Трамп – обраний президент США.