Аналізуємо підсумки 543 дня війни в Україні.
Ситуація на фронті
За даними військових пабліків, на південному фронті тривають важкі бої у Работіно та Вербового під Оріховим.
Щодо Роботино, і українські, і російські телеграм-канали пишуть про те, що бої йдуть у північній частині села, де намагаються закріпитися ЗСУ. Українські підрозділи наступають також на захід та на схід від села. Росіяни масовано застосовують за ними дрони та авіабомби.
На Врем'євському виступі ЗСУ атакують на південь і на схід від Урожайного. Під Бахмутом ситуація практично не змінилася. Під Куп'янськом у РФ заявляють про свій поступ у районі Сіньківки, а під Лиманом - на Торському виступі. Україна цього не підтверджувала.
Бої на всіх цих ділянках йдуть, зважаючи на все, криваві. Український волонтер Ігор Хома із Тернополя заявив, що українські військові просять у нього багато мішків для "двохсотих".
"Друзі, дуже страшні запити прийшли... Потрібні мішки для двохсот. Буквально від усіх батальйонів з різних напрямків, від усіх бійців, яким ми допомагаємо... Ось така ціна", - заявив Хома на своїй сторінці в Тікток. Відео із його закликом донатити на мішки для трупів зібрало за два дні 1,3 мільйона переглядів.
Раніше New York Times повідомила, що Україна втратила вбитими понад 70 тисяч військових. Також, за даними американської газети, через втрати під час контрнаступу одну з бригад вже вивели з фронту.
Заступниця міністра оборони Ганна Маляр у відповідь на ці публікації заявила, що втрати ЗСУ становлять державну таємницю, тому їх не публікують. Озвучених цифр вона не коментувала.
Головна новина по ударах - це обстріл Чернігова вранці суботи, де загинуло семеро людей. Росіяни били по зустрічі волонтерів, які займаються постачанням дронів для української армії. Детальніше про це ми писали тут.
Також вчора Україна завдали удару по військовому аеродрому в Сільцях Новгородської області. Російські телеграм-канали після цього опублікували фото, як стверджується, бомбардувальника Ту-22М3, що горить.
Ряд пабліків пишуть, що під удар потрапили два літаки (другий був пошкоджений менше, ніж той, що на фото). Але, на думку міноборони РФ, постраждав один літак.
Також сьогодні вночі та вдень дрони атакували Курськ (ушкоджено будівлю вокзалу), Ростовську область (упали на військову частину), Москву (збито на підльоті до міста) та Білгород.
З російських ударів за ці вихідні ракета знищила цех Новокраматорського машинобудівного заводу.
На Хмельниччині був приліт "Шахеда". Росія стверджує, що вибухнув склад боєприпасів, але Київ цього не підтверджував.
Захід про контрнаступ
На вихідних вийшла нова серія матеріалів західних ЗМІ про проблеми з контрнаступом та затягування війни.
Видання Politico повідомило, що у керівництві США пошкодували, що не розпочали переговори з Росією до контрнаступу. Там запізно погодилися з аналогічним поглядом глави американського генштабу Марка Міллі.
Нагадаємо, у листопаді 2022 року генерал заявляв, що взимку відкриється "вікно" для переговорів, тому що лінія фронту стабілізується, а перемога України чи Росії, швидше за все, вже "недосяжна військовими засобами". Міллі тоді закликав "ловити момент" для дипломатії.
Сьогодні в США, дивлячись на контрнаступ України, що повільно просувається, почали розуміти, що генерал мав рацію, пише Politico.
"Можливо, ми пропустили можливість наполягати на більш ранніх переговорах... Міллі мав рацію", - заявив високопосадовець. Водночас він каже, що поки що немає впевненості, що Москва взагалі була готова до переговорів. Тому адміністрація Байдена на даний момент не має наміру змінювати курс по Україні.
Тим не менш, усередині правлячого кабінету все частіше задаються питанням про те, чим закінчиться війна.
"Якщо ми визнаємо, що не збираємося робити це (підтримувати військові операції ЗСУ - Ред.) вічно, то що ми робитимемо?" – пише газета.
Сам же Міллі днями по суті повторив свою тезу, що без дипломатії на Україну чекає "довга, дуже важка війна з великими втратами". На запитання Washington Post про те, чи зможе Україна перемогти, Міллі заявив, що це "вимагатиме значних зусиль у майбутньому" та тривалого терміну.
"Це займе багато часу. Але ви також можете досягти цих цілей, можливо, за допомогою якихось дипломатичних засобів", - заявив генерал.
При цьому, на його думку, зараз ще зарано говорити про переговори. "Це контрнаступ ще не вичерпав себе. Отже, ми повинні побачити, чим усе це скінчиться, а потім рухатися далі", - заявив Міллі.
Сьогодні те саме видання - Washington Post - повідомило, що у Києва "закінчуються варіанти", оскільки "контрнаступ застопорився". "Просування Києва обмежене жменькою сіл, російські війська просуваються вперед на півночі", - малює картину видання.
Це викликає побоювання, що конфлікт заходить у глухий кут, і міжнародна підтримка може ослабнути.
Малоймовірно, що Україна зможе забезпечити прорив, не задіявши всіх своїх резервів і без додаткових постачань зброї. А питання резервів не просте, оскільки Київ та Москва зараз ведуть війну більше на виснаження, ніж за території.
Видання також вважає, що атаки українських дронів по території РФ покликані "відволікти увагу від повільного наземного контрнаступу України, але вони навряд чи схилять баланс війни на користь Києва".
Financial Times сьогодні випустила статтю на ту саму тему. За її даними, США сумніваються, що контрнаступ України може швидко увінчатися успіхом. І це вже спричинило розбіжності з Києвом.
"Офіційні особи США все більш критично ставляться до стратегії контрнаступу України і похмуро ставляться до її перспектив на успіх, що посилює напруженість між Києвом та Вашингтоном у найкритичніший момент війни", - пише видання.
Ця напруженість пов'язана з тим, що Україна відмовилася, попри рекомендації США, концентрувати всі сили на прориві південного фронту, а розпорошила зусилля між запорізьким напрямком та Бахмутом, де розпочала ще один контрнаступ. Під Бахмут були кинуті одні з найбоєздатніших підрозділів.
Україна у відповідь на цю критику вимагає передачі їй далекобійних ракет ATACMS. Але офіційні особи США кажуть, що в Америці не роблять достатньо таких ракет, щоб вони мали значний вплив на поле бою. Крім того, Вашингтон не хоче підвищувати градус протистояння з Росією.
"Деякі аналітики кажуть, що акцент Києва на далекобійній зброї недоречний з огляду на його скромний вплив на війну, в якій все частіше використовується артилерія", - йдеться у статті.
За інформацією FT, США вже негласно готуються до війни на виснаження, яка триватиме і наступного року.
На претензії США про те, що Україна не атакує єдиним "кулаком" у Генштабі заперечують. Як пише журнал Economist з посиланням на джерело в українському командуванні, ВСУ не має ресурсів для "лобових атак".
Джерело нагадує, що Україна отримала лише 60 танків Leopard, хоча союзники обіцяли "сотні". Машин для розмінування також недостатньо. "У нас просто немає ресурсів для лобових атак, про які нас благає Захід", - каже джерело.
За його словами, військове керівництво відкладало початок контрнаступу через російські мінні поля і відсутність панування в повітрі. А ті українці, хто хотів воювати, давно пішли добровольцями і тепер кадри у ЗСУ набирають "переважно серед небажаючих воювати".
Відсутність відчутного прогресу українського контрнаступу призвела до того, що настрій у суспільстві в Україні похмурий, а критика дій Зеленського зростає, пише видання.
Настає "грандіозна угода"?
Інші західні ЗМІ прямо пов'язують питання щодо українського контрнаступу з параметрами завершення війни. Як пише Wall Street Journal, деякі офіційні особи на Заході обмірковують "грандіозні угоди" щодо припинення війни.
"Вони хотіли б запропонувати Україні пряник - змиритися з фактичною втратою якоїсь території в обмін на членство в НАТО чи Європейському союзі або обіцянки довгострокової військової та економічної допомоги", - йдеться у статті (детальніше формулу "НАТО в обмін на землю" ми аналізували тут ).
Таке прагнення виникає через проблеми у світовій економіці, невпевненість у тому, як довго західні виборці підтримуватимуть нинішній рівень допомоги Києву. А також і невіра в те, що Україна зможе повністю витіснити російські війська.
І хоча в Києві вже виступили проти такої угоди, "в приватному порядку багато західних офіційних осіб не думають, що США та їхні союзники можуть надати Києву самостійно визначати мету".
"Вони побоюються, що максималістські цілі України гарантують нескінченну війну", - пише видання. У її нинішньому вигляді війна Росії з Україною ризикує перетворитися на затяжну боротьбу, яка триватиме ще кілька років.
Причина в тому, що "в жодної з головних дійових осіб немає політичних цілей, які були б одночасно зрозумілі та досяжні".
Головна військова мета України - відновлення її територіальної цілісності - "представляється віддаленою перспективою з огляду на обмеженість підтримки Заходу".
США та співрозмовники мають "плутанину цілей", оскільки з одного боку не хочуть допустити перемоги Росії, а з іншого - "побоюються витрат і ризиків, пов'язаних з тим, щоб допомогти Україні здобути повну перемогу". Ці ризики - пряма війна США з Москвою та застосування ядерної зброї.
Що ж до військових цілей Москви в Україні, то вони мінливі, і залежать від того, де зараз перебувають російські війська. При цьому Росія не відмовилася від своєї максимальної мети: відновити свою колишню сферу впливу і не дати таким країнам, як Україна, просуватися далі на Захід.
Ідею НАТО в обмін на території обговорює і Politico. Газета опублікувала думку колишнього конгресмена від Демпартії та екс-помічника держсекретаря Тома Маліновського, який відстоює цей варіант.
На його думку, війна до перемоги України або переговори з РФ або недосяжні протягом кількох років, або не відповідають інтересам Заходу та Києва. У сценарії, який описує Малиновський (нині старший науковий співробітник Інституту Маккейна), є кілька етапів:
1. США дадуть Україні все, щоб просунутися якнайдалі при контрнаступі.
2. Наступного року (максимум – до червня) Україна оголосить про паузу у наступі та змістить увагу на захист звільнених територій.
3. На саміті НАТО в липні 2024 року Україні запропонують вступити до Альянсу - "гарантуючи безпеку всієї території, яку на той момент контролює український уряд".
При цьому автор дає зрозуміти, що Альянс не братиме участі у подальших самостійних діях ЗСУ. "Це буде оборонний пакт, але не зобов'язання брати безпосередню участь у будь-яких майбутніх наступальних операціях, які Україна може здійснити", - пише Малиновський.
За його словами, така схема "була б схожа на прийняття розділеної Німеччини в НАТО після Другої світової війни і пакту про безпеку Америки з Південною Кореєю після перемир'я, яке зупинило Корейську війну".
Маліновскі вважає, що це "вважатиметься абсолютно перемогою України", а Зеленський зможе "акцентувати увагу на невійськових стратегіях повернення будь-яких частин його країни, які все ще знаходяться під російською окупацією".
Водночас автор виключає юридичне закріплення за Росією захоплених територій.
"Україна та її союзники продовжуватимуть домагатися возз'єднання країни у межах 1991 року", - заявив Маліновський.
Отже, вже не перша західна публікація серйозно обговорює формулу НАТО в обмін на землю. Почалося це після заяв глави канцелярії генсека НАТО, який не відкинув такого варіанту.
Україна відреагувала на це украй негативно на всіх рівнях влади, а сам голова канцелярії визнав свої слова помилкою.
Але, бачимо, ідея " пішла у народ " у країнах. Один із головних аргументів – це дозволить Заходу зупинити війну без переговорів із Путіним, зберігши за Україною більшу частину територій та нинішній політичний курс. А членство у НАТО захистить країну від загрози нового вторгнення РФ.
Зазначимо, що раніше на Заході цю ідею озвучував лише колишній держсекретар Генрі Кісінджер. А на саміті НАТО в липні Україні відмовилися давати будь-які гарантії членства і навіть обговорювати графік його набуття після війни.
Зеленський тоді заявив, що Захід хоче зробити питання членства України предметом торгівлі з Росією. Що днями насправді підтвердили в Альянсі. А потім у ЗМІ почала просочуватись інформація, що керівництво США таку ідею обмірковує.
Очевидно, що зміна риторики, швидше за все, викликана "песимізмом" від ходу українського контрнаступу, про що практично щодня повідомляють найбільші західні ЗМІ. Які зараз малюють своїм читачам по суті дві альтернативи: затяжна війна та нові асигнування чи формула "НАТО (або ЄС) в обмін на території".
Варіант повної перемоги України при цьому розглядається як менш реалістичний, що вимагає кратно більшої військової допомоги, а головне - нових хвиль мобілізації, з чим можуть бути проблеми. Видання Die Welt пише, що для перемоги Києву потрібно закликати ще як мінімум три мільйони людей. Це втричі більше за нинішню, як передбачається, чисельність ЗСУ в один мільйон осіб.
У відповідь на ці похмурі прогнози Україна посилає месиджі, що воюватиме до останнього.
У Раді зареєстрували проект заяви, де йдеться, що війна не може закінчитися, доки Україна не вийде на межі 1991 року.
Судячи з колективу авторів проекту, він ініційований "згори". Документ внесла до парламенту широка група нардепів із різних фракцій. Серед ключових співавторів – спікер Руслан Стефанчук, віце-спікери Олександр Корнієнко та Олена Кондратюк.
"Відновлення територіальної цілісності України в межах її міжнародно-визнаного державного кордону, включаючи деокупацію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, а також забезпечення державного суверенітету України є ключовою умовою завершення війни", - йдеться у проекті заяви.
"Припинення війни, розв'язаної російською федерацією проти України, шляхом будь-яких територіальних поступок державі-агресору є неприпустимим", - додали автори. Також вони підтримали формулу Зеленського, яка передбачає те саме.
Зазначимо, що в решті заяви йдеться про те, що Україна має робити у Криму після її звільнення. Що також виглядає як натяк: ми ніяких територій поступатися не збираємось і готується до реінтеграції, зокрема й Криму.
І хоча заяви Верховної Ради статусу закону не мають, дуже показово, що проект з'явився саме зараз - коли на Заході активізувалося обговорення формули "НАТО в обмін на території".
Водночас, з приводу формули "війна має закінчитися лише після виходу на кордони 1991 року", експерти мають сумніви.
Раніше ними поділився військовий оглядач опозиційної російської "Нової газети" Валерій Ширяєв.
Він сказав, що навіть вигнання росіян за кордони 1991 року не означатиме програшу РФ та закінчення війни, оскільки Росія та російська армія з кордонів України нікуди не зникнуть.
"Росія може відступати до Ростова-на-Дону, а потім знову повернутись назад. Вона веде війну на своєму кордоні", - сказав Ширяєв.
Пізніше формулу з виходу на межі 1991 року як умови закінчення війни розкритикував і відомий український публіцист, викладач Києво-Могилянської бізнес-школи Валерій Пекар.
"Поточна стратегія ґрунтується на впевненості, що звільнення всіх наших територій означає завершення війни. Ця впевненість безпідставна. Війна продовжиться, поки у ворога є ресурси. Більше того, після звільнення всіх наших територій, підтримка наших союзників різко впаде. Сподіваюся, вже всім очевидно, що поки війна триває, нас у НАТО не ухвалять лише після завершення. Скільки б реформ ми не робили. Таким чином, треба визнати, що Україна не має сьогодні стратегії перемоги", - написав Пекар.
За його словами, Росія має великі ресурси для тривалої війни і може вийти з неї тільки через внутрішні зміни. І тому треба розуміти, які це можуть бути зміни, як знайти суб'єкта таких змін та допомогти йому.
Зеленський поїхав по F-16
Сьогодні Володимир Зеленський вирушив до Нідерландів по літаки. Він заявив, що країна поставить Україні 42 літаки F-16.
"Ми з Марком Рютте (прем'єром Нідерландів – Ред.) домовилися про кількість F-16, які будуть надані Україні після тренування наших пілотів та інженерів. 42 літаки", - заявив Зеленський.
Щоправда, сам Рютте цієї цифри не підтвердив і заявив, що не може уточнити скільки винищувачів F-16 країна поставить Україні. Більше того, за даними відкритих джерел та агентства Reuters, на озброєнні у Нідерландів лише 42 літаки F-16.
Також президент відвідав Данію, яка також у майбутньому погодилася передати Києву дані винищувачі. Там Зеленському пообіцяли, що почнуть давати літаки після виконання умов: будуть навчені пілоти та готова інфраструктура в Україні.
Тим часом українські пілоти, інженери та техперсонал вже розпочали навчання для освоєння F-16, заявив міністр оборони Олексій Рєзніков. Це може тривати півроку чи більше.
За його словами, вони також збільшують рівень знань англійської мови. Навчання проводять Нідерланди та Данія.
Міністр заявив, що мінімальний термін на підготовку пілотів становить шість місяців – такий термін визначили західні інструктори після навчання двох досвідчених українських пілотів у США. Скільки потрібно часу для підготовки інженерів та техніків – невідомо.
"Щоб будувати виправдані очікування – щонайменше 6 місяців. Але не розчаровуйтеся, якщо це буде довше", - додав Резніков.
Раніше в західних ЗМІ йшлося про те, що раніше літа наступного року, з урахуванням термінів навчання пілотів, F-16 Україна навряд чи отримає. Такі самі оцінки давали і спікери ЗСУ.
На Заході кажуть, що відправка F-16 в Україну не змінить ситуацію на полі бою. І знадобляться місяці, якщо не роки навчання, щоб отримати максимальну віддачу від цих літаків, пише американський телеканал CNBC.
"Ця зброя - не срібна куля", - сказав Мік Райан, генерал-майор австралійської армії у відставці та науковий співробітник Центру стратегічних та міжнародних досліджень.
За його словами, у ЗСУ немає такої речі, як єдина система озброєння, в яку було б вбудовано F-16. "Якщо у вас є технічно підковані оператори, і ви можете провести колективну загальновійськову підготовку, тоді у вас дійсно є здатність перемагати у війні", - додав Райан.
В Україні ж кажуть, що мають намір використовувати F-16 як системи ППО – для ударів по російській авіації. Без чого українські літаки перебувають під загрозою атаки одразу після зльоту з аеродрому, заявив командувач Повітряних сил Микола Олещук.
За його словами, один український літак одночасно атакує до 9 російських. "Наш літак не встигає піднятися з аеродрому, як уже знаходиться в зоні поразки винищувача супротивника", - заявив він.
"Наші літаки, коли йдуть на удар, вони щохвилини обстрілюються. Під час завдання щоразу по нашому пілоту йде від 5 до 9 літаків різних типів", – повідомив Олещук. Також він заявив, що дальність удару російського літака Су-35 – 200 кілометрів, тоді як українські МІГ-29 б'ють на 25-30 кілометрів.